Людська пам’ять має унікальну здатність повертати нас у минуле. Воно нагадує нам багато приємних моментів, але є й те, що як би ми хотіли забути, але забути не маємо права. Бо це наша історія, це життя нашого народу, життя певного покоління.
Літо 1941р. прийшло в наш дім вибухом снарядів, вогнем спалених хат, загубленим дитинством і розстріляним життям. Мільйони українців стали на захист Батьківщини. Ще мільйони залишилися в тилу. На окупованій території життя їх було жахливим.
29 – 30 вересня 1941р. масово були розстріляні євреї міста Києва. Бабин Яр став символом Голокосту в Україні. Тут загинуло 34 тисячі євреїв. Крім того фашисти в урочищі розстріляли членів ОУН, полонених, підпільників, в’язнів Сирецького концтабору. Всього загинуло 100 тисяч чоловік.
По Україні відомо біля 2 тисяч місць розстрілу єврейського населення. Серед таких місць є і смт Браїлів. Містечко в роки війни було розділене на дві зони окупації: німецьку та румунську. В німецькій зоні проживала велика єврейська община. В роки війни єврейське населення зазнало знущань з боку окупаційної влади, а в лютому 1942р. всі євреї містечка були розстріляні.
Члени гуртка “Родина” здійснили історико – етнографічну експедицію на місце розстрілу єврейської общини Браїлова та євреїв села Межирова Жмеринського району. Тут загинули 3 тисячі осіб. Мета експедиції – вшанувати пам’ять загиблих. Загибель єврейського населення на нашій землі це біль нашого народу, тому ми не маємо права про це забувати. На жаль, на нашій землі сьогодні війна, гинуть люди. Дай, Боже, щоб настав довгожданий мир,не плакали матері і сміялись діти. Право на життя має кожен. Ніхто не має права його забрати.